неділю, 14 вересня 2014 р.

БОЖЕ ІМ'Я В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Перша редакція поеми “Марія”:
«…Уквітчай голову дівочу
Лілеями і заспівай,
Поки Едем, твій тихий рай,
Ще не підпалював Єгова,
Сердитий іудейський Зевс.»
Лист до редакції журналу «Русский вестник»:
«…во имя не до конца
прогневанного ими Еговы.»
ЛЕСЯ УКРАЇНКА. Поема «Самсон»:
«…Вона веде його з собою у палати,
Провадить щиру, любую розмову;
Що перемогу славную волів послати,
Вона уголос вихваля Єгову.»
“КАЇН” - Джордж-Гордон Байрон
(переклад Лесі Українки):
“Боже! Премудрий, вічний, безконечний!
З тьми над безоднею створив ти світло
Над водами єдиним словом. Слава!..
Встає нам світло дня, Єгові слава!”
ІВАН ФРАНКО. Поема «Мойсей»:
Боже ім‘я Єгова зустрічається в поемі 39 разів. Наприклад:
«…Та поклав йому в душу свій скарб
Серцевідець Єгова,
Щоб він був мов світило у тьмі,
Мов скарбник його слова.»
ГНАТ ХОТКЕВИЧ. Повість «Авірон»
«…От заворушилися коло кущі Моїсея
- певно, вийшов він. Так і є!
Він вийшов, і видно,
як, тримаючи обома руками,
несе книгу слів Єгови.»
«…- Чому всі люди бачать своїх богів?
- умисно голосно говорила висока юдейка.
У неї був великий рот, і це показувало
на сильний, рішучий характер.
- Чому всі люди бачили своїх богів,
а лише ми - ні?
- ще вище підіймала вона голос,
а волосся вибилося з-під покривала
й незграбними космами бовталося по виду.
- Я таки бачила дещо на своїм віку й знаю,
що всі люди повинні мати своїх богів, і мають їх.
І кажуть нам, що й ми маємо, - але де ж?
Де ж він є? Покажіть мені його?
Я бачила Озіріса, я бачила бога Фта,
я бачила Ізіду під чорним її покровом,
але я ніколи не бачила Єгови.
Нам говорить Моїсей, що ніби він бачив...»
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. Історичний роман “Диво”:
«…Були в нього християни, були визнавці
бога Єгови, були мусульмани, найбільше ж
було таких, як Сивоок, - поганннів,
кожен пильнував своїх богів»
МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ. Історична повість «Останні орли»:
«…Устав довготелесий чорний рабин
з короткою вищипаною борідкою й туго
скрученими пейсами.
— Ой рабі премудрий,
- почав він високим фальцетом,
— хмари вже не підіймаються,
а насунулись і закрили око Єгови…»
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни:
«Яков. Раз†ты не слыхал никогда,
что высочайшее существо свойственнаго
себЂ имени не имЂет? Афанасій. Не имЂет?
А что ж за имя ему было у жидов?
Какое-то Егова, разумЂеш ли? / 91 /
Яков. Не разумЂю. Афанасій.
Вот то-то оно, что не разумЂеш.»
о
Підписатися на: Дописи (Atom)